- 10 Січня 2026
- 46 Перегляди
Удар «Орєшніком» по Львову: хронологія атаки і те, що Росія намагалася показати світу
У ніч на 9 січня 2026 року Росія завдала ракетного удару по Львівській області, застосувавши балістичну ракету типу «Орєшнік». Вибухи пролунали після оголошення повітряної тривоги, а сама атака стала однією з найбільш показових за весь час повномасштабної війни — не лише через тип ракети, а й через географію цілі.
За даними українських військових та місцевої влади, ракета була запущена з російського полігону Капустин Яр в Астраханській області. Цю інформацію підтверджували повідомлення Повітряних сил ЗСУ та аналіз подій, опублікований у NV. За оцінками військових, ракета рухалася зі швидкістю близько 13 тисяч км/год, що відповідає характеристикам балістичних ракет середньої дальності й суттєво ускладнює їх перехоплення.

Скріншот повідомлення Повітряного командування «Захід» Повітряних сил ЗСУ щодо ракетного удару по Львову, 8 січня 2026 року.
Внаслідок удару зафіксували пошкодження об’єкта критичної інфраструктури та тимчасові перебої з газопостачанням у частині області. Міський голова Львова Андрій Садовий повідомив, що всі служби працювали в посиленому режимі, а військові аналізували траєкторію та тип застосованої ракети. Хронологію подій і перші наслідки атаки також детально описували Суспільне та Радіо Свобода.
Згодом російське Міноборони, за вже знайомою схемою, заявило про «удар по військовій цілі», намагаючись легітимізувати атаку заднім числом. Українська сторона ці твердження не підтвердила. Про російську версію подій писало Reuters, наголошуючи, що Москва не надала незалежних доказів своїх заяв.
Що таке «Орєшнік»
«Орєшнік» — це російська балістична ракета середньої дальності, яку західні аналітики пов’язують із проєктами на базі RS-26 або суміжних розробок. Як зазначали Financial Times, ракета рухається балістичною траєкторією та може розвивати швидкість понад 10 Махів — близько 12–13 тисяч км/год, що робить її складною ціллю для систем протиповітряної оборони.
Аналітики Institute for the Study of War зазначали, що застосування таких ракет у війні проти України має не лише військовий, а й політичний характер і спрямоване на демонстрацію можливостей та психологічний тиск.
Капустин Яр. Звідки запускають дорогі ракети?
Запуск «Орєшніка» відбувався з Капустиного Яру — одного з найстаріших ракетних полігонів Росії, який використовується для випробувань і пусків балістичних та міжконтинентальних ракет. Водночас репортажі з цього регіону показують іншу сторону «ракетної могутності». Матеріал «Главкома» з фото й описами життя у селищі Капустин Яр демонструє зруйновану інфраструктуру, бідність, проблеми з медициною та базовими послугами. Поруч із полігоном, звідки запускають ракети вартістю десятки мільйонів доларів, місцеві мешканці роками живуть у соціальному занепаді — контраст, який промовисто ілюструє справжні пріоритети російської держави.

скріншот: Астрахань 24

фото: yandex.com

скріншот відео: Астрахань 24
Що Росія хотіла показати цією атакою?
Атака «Орєшніком» по Львову мала очевидний політичний і психологічний вимір. Західні аналітики, зокрема ISW та The Guardian, розглядали її як демонстрацію можливостей і спробу тиску на Україну та її партнерів.
По-перше, це була демонстрація сили — застосування складної та дорогої ракети в глибокому тилу.
По-друге, психологічний тиск: удар по Львову, який часто сприймають як «ворота України до Європи», мав символічний характер.
По-третє, спроба прикрити терор військовою риторикою, використовуючи заяви про «військові цілі» без доказів.
І тут важливо поставити крапку.
Ми не будемо гадати, що саме Кремль хотів показати цією атакою — Заходу, Україні чи власному населенню. Але результат очевидний: Росія вкотре підтвердила, що є державою-терористом.
Державою, яка б’є по тилових містах.
Державою, яка використовує ракети як інструмент залякування.
Державою, яка витрачає мільйони на озброєння, залишаючи власні регіони в злиднях.
Удар «Орєшніком» по Львову не зламав Україну і не змінив хід війни. Але він ще раз нагадав світові те, що в Україні знають давно: терор — це не побічний ефект російської політики, а її сутність.