• 12 Лютого 2026
8 Перегляди

Українського скелетоніста Владислава Гераскевича усунули від участі в Олімпіаді-2026 після того, як він вийшов на старт у шоломі з портретами українських спортсменів, загиблих унаслідок російської агресії. Рішення пояснили порушенням правил нейтральності та забороною на політичні меседжі під час Ігор.

Історія миттєво вийшла за межі спорту. Президент Володимир Зеленський відреагував жорстко, нагадавши світові: росія продовжує щодня вбивати українців, руйнувати міста та нищити спортивну інфраструктуру. У такій реальності покарання українського спортсмена за вшанування загиблих виглядає щонайменше цинічно.

На шоломі Гераскевича були портрети українських спортсменів, чиї життя обірвала війна. Дехто з них загинув як воїн, зі зброєю в руках, дехто став цивільною жертвою обстрілів. Вони були фігуристами, хокеїстами, стрільцями, важкоатлетами. Вони тренувалися, мріяли, готувалися до стартів. І вони більше ніколи не вийдуть на арену.

Сам Владислав заявив, що Міжнародний олімпійський комітет діє в інтересах росії. Його батько сформулював головне — те, що б’є в саму основу цього скандалу:

"Якщо подивитися у джерела причин виникнення Олімпійських ігор – то це вшанування загиблих героїв, воїнів. І тому були придумані битва на мечах, хто швидше пробіжить – все, що імітувало діяльність воїна на полі бою. Це було вшанування загиблих воїнів, перша мета Олімпійських ігор".

Ці слова знімають будь-які спроби звинуватити спортсмена в “політичності”. Гераскевич не використовував арену для агітації. Він не закликав до бойкотів. Він не виголошував гасел. Він зробив те, що закладено в самій історії ігор — вшанував загиблих. Якщо первісний сенс Олімпіади — пам’ять про воїнів і героїв, то український спортсмен діяв у повній відповідності до цього принципу. Він показав світові обличчя тих, кого вбила війна. І саме це виявилося неприйнятним.

Сучасна “аполітичність” спорту дедалі частіше означає мовчання про агресора. Не згадувати Росію. Не дратувати спонсорів. Не порушувати комфорт міжнародних кабінетів. За публічними заявами родини спортсмена, йшлося і про тиск, пов’язаний із російським впливом. Якщо це так, тоді питання вже не в правилах — а в тому, чиї інтереси насправді захищаються?

Росія зруйнувала десятки українських стадіонів. Убила спортсменів. Позбавила тисячі дітей можливості тренуватися. І в цій реальності українця карають за пам’ять про загиблих.

Це не історія про шолом, це історія про те, чи здатен міжнародний спорт пам’ятати, для чого він був створений. Бо якщо вшанування воїнів стало порушенням — тоді проблема точно не в українському спортсмені.