РОСІЯ «ПРОЩУПУЄ» МЕЖІ НАТО

17 Жовтня 2025

Росія прощупує межі НАТО

Розмови про «переділ світового устрою», погрози Балтійським державам і постійне нагнітання теми «загроз з боку НАТО» давно не зникають із російського порядку денного. Ці заяви регулярно звучать від посадовців, військових і пропагандистів — незалежно від того, чи відбувається щось конкретне на кордонах. Балтика, східний фланг Альянсу, «червоні лінії» постійно присутні в публічному просторі, створюючи тло, на якому будь-який новий епізод не виглядає випадковим.

На початку вересня 2025 року Польща повідомила про проникнення російських безпілотників у свій повітряний простір і майже одразу дала цій події чітку політичну оцінку. Варшава не стала ховатися за формулами про «інцидент» чи «технічний збій» і заявила, що атака була спланованою — про це писав Glavcom у матеріалі
«Атака російських дронів була спланованою: Польща отримала докази».

Віцепрем’єр і міністр цифровізації Польщі Кшиштоф Гавковський публічно підтвердив цю позицію, написавши, що Росія діяла навмисно, що польська сторона має факти й докази, а саму атаку супроводжувала дезінформаційна кампанія — про це він повідомив у своєму дописі в X
(x.com/CYFRA_GOV_PL).

Скриншот: X / Міністерство цифровізації Польщі

Польща, як держава на східному фланзі Альянсу, говорила прямо, виходячи з власної оцінки безпекової ситуації. Водночас реакція НАТО залишалася в межах інституційної логіки колективної структури — консультацій і стриманих публічних заяв.

Цю логіку подій — від дронів над Польщею до напруги в Балтійському регіоні — детально розбирає, зокрема, політолог Ігор Петренко. У своїй колонці він звертає увагу на те, що російські дії виглядають як послідовна серія диверсій і провокацій, розкиданих у просторі, але пов’язаних спільною метою — перевіряти реакцію Заходу без переходу формальних червоних ліній.
Читати аналітику Ігоря Петренка

Логіку таких подій — від дронів над Польщею до напруги в Балтійському регіоні — детально аналізує політолог Glavcom Ігор Петренко. У своїй статті він звертає увагу на те, що дії Росії виглядають як послідовна серія провокацій і диверсій, розкиданих у просторі, але пов’язаних спільною метою — перевіряти реакцію Заходу, не переходячи формальних червоних ліній.

Балтійський регіон у цей самий час залишається зоною постійної напруги. Російські заяви про «військову загрозу з боку НАТО», звинувачення Фінляндії після її вступу до Альянсу, регулярні згадки Калінінграда як аргументу сили лунають постійно, незалежно від конкретних подій. Тема Балтики не сходить із російського порядку денного навіть у періоди відносної тиші.

Паралельно фіксуються дії, які порушують міжнародні правила, але не переходять у фазу відкритого конфлікту. Йдеться, зокрема, про глушіння та спуфінг GPS-сигналів у Балтійському морі, що впливають на цивільну авіацію та судноплавство. Про різке зростання таких збоїв у 2024–2025 роках повідомляло видання NV у матеріалі
Sharp increase in GPS disruptions recorded over Baltic Sea.

До формального порогу для застосування 5-ї статті НАТО справа не доходить, але сама тема періодично повертається в обговорення — разом із новими епізодами в повітрі, на морі чи в навігації.

31 серпня — 1 вересня 2025 року в китайському Тяньцзіні відбувся саміт Шанхайської організації співробітництва. У заявах і підсумкових документах знову звучала тема «багатополярного» світового порядку та критика західних підходів до безпеки. Учасники говорили про «спільну безпеку», виступали проти «блокового мислення» і наголошували на ролі ШОС як майданчика співпраці, який існує поза західними структурами

Фото: Президент Росії Володимир Путін тисне руку голові КНР Сі Цзіньпіну на форумі «Один пояс –один шлях» у Пекіні, Китай, 18 жовтня 2023 року

Окремим фактором для єдності Заходу залишається позиція Угорщини. У червні 2025 року прем’єр-міністр Віктор Орбан заявив, що не вважає Росію реальною військовою загрозою для країн НАТО, про що повідомляла Українська правда. Ця заява різко контрастувала з оцінками більшості союзників і вкотре оголила внутрішні розбіжності в сприйнятті дій Москви.

Фото: прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (Getty Images)

Якщо дивитися на все це разом — дрони над Польщею, напружену Балтику, збої навігації, нескінченні заяви про «новий світовий порядок» і суперечки всередині Заходу, — складається відчуття безперервності. Події змінюють одна одну, реакції майже не змінюються, а сам рух триває. І в якийсь момент виникає просте запитання: де проходить межа, після якої це перестають називати просто «інцидентами»?