• 04 Січня 2026
4 Перегляди

За даними західних медіа та заяв американських військових, операція із затримання президента Венесуели Ніколас Мадуро не була імпровізацією. Вона стала фінальною фазою тривалого спостереження за його пересуваннями, режимом охорони та місцями перебування. Американська сторона чекала моменту, коли дії можна було реалізувати максимально швидко, розуміючи, що будь-яка затримка давала Мадуро шанс зникнути. Саме це вплинуло на формат операції та обсяг сил, задіяних у її проведенні.

Пентагон тримав відповідний наряд сил у стані високої готовності. Йшлося про сили, значно ширші за типовий загін спецпризначення, оскільки після надання операції «зеленого світла» США мали не лише доставити групу захоплення, а нейтралізувати систему протиповітряної оборони Венесуели у регіоні.

За наявною інформацією, венесуельська ППО побудована на російських зенітних комплексах і включає, зокрема, С-300В, «Бук-М2» та «Панцир-С1», а також централізовану систему управління, інтегровану з Повітряними силами країни. Окремим фактором ризику залишалася бойова авіація — винищувачі Су-30МК2, які могли становити загрозу для транспортних літаків і гелікоптерів США під час початкової фази операції.

З огляду на це американські військові планували дії таким чином, щоб на старті позбавити венесуельську сторону можливості організовано використати ППО та авіацію. Йшлося про виявлення ключових елементів системи, їх придушення засобами радіоелектронної боротьби та ураження тих позицій, які могли безпосередньо загрожувати операції.

Паралельно вирішувалося питання доставки групи захоплення. За оцінками військових оглядачів, її могли або завчасно розмістити на території країни, або ж перекинути безпосередньо з початком активної фази операції, зокрема на конвертопланах V-22 Osprey, що дозволяють діяти без прив’язки до аеродромів.
Defence UA

Активна фаза операції розпочалася вночі. За словами голови Об’єднаного комітету начальників штабів США, до моменту входу американських сил у район виконання завдання венесуельська система протиповітряної оборони вже не могла ефективно реагувати.

Гелікоптери США, що рухалися на малій висоті, прибули до резиденції Мадуро о 2:01 ночі за місцевим часом. Після цього на землю були висаджені підрозділи, відповідальні безпосередньо за затримання. Американські військові діяли в умовах постійного обміну розвідувальною інформацією в режимі реального часу.

Гелікоптери пролітають повз стовпи диму, що здіймаються після вибухів у Каракасі, Венесуела, 3 січня. Фото: Reuters

Під час цієї фази гелікоптери потрапили під обстріл. Американські сили відповіли вогнем, а один із літальних апаратів був пошкоджений, але залишився придатним до польоту. Попри опір з боку охорони, ситуацію всередині комплексу було швидко локалізовано.

Президент США Дональд Трамп пізніше заявив, що операція була проведена настільки швидко, що Мадуро та його дружина не встигли дістатися укріпленого приміщення. За офіційною версією, вони здалися та були взяті під варту.

Під час виходу американських сил із резиденції відбулася ще одна перестрілка, однак вона не вплинула на перебіг евакуації. О 4:29 ранку за каракасським часом. Мадуро та перша леді вже перебували на борту американського військового корабля USS Iwo Jima, після чого операція на території Венесуели була завершена.

Американський універсальний десантний корабель USS Iwo Jima

Операція стала кульмінацією багаторічного протистояння між США та режимом Мадуро. Вашингтон не визнавав легітимність венесуельської влади після спірних виборів, запроваджував масштабні санкції та висував кримінальні обвинувачення проти самого Мадуро і його оточення.
ABC

Ще у 2020 році федеральний суд у Нью-Йорку висунув проти Мадуро обвинувачення, пов’язані з наркоторгівлею та співпрацею з транснаціональними злочинними угрупованнями. В американській правовій логіці він відтоді розглядався не як чинний глава держави, а як фігурант кримінальної справи, який уникає правосуддя. Саме на цій підставі США трактували операцію не як класичну військову інтервенцію, а як силове забезпечення арешту.

Водночас експерти з міжнародного права наголошують: внутрішні судові рішення однієї держави не надають їй автоматичного права застосовувати силу на території іншої суверенної країни. Навіть наявність обвинувального акту не скасовує заборони на використання сили без мандата Ради Безпеки ООН або згоди держави, на території якої проводиться операція.

Окрему увагу привертає позиція США щодо міжнародних судових механізмів. Вашингтон не визнає юрисдикцію Міжнародний кримінальний суд, оскільки Сполучені Штати не є стороною Римського статуту — установчого договору МКС. США підписали документ у 2000 році, однак так і не ратифікували його, а згодом офіційно відкликали свій підпис, пояснюючи це побоюваннями щодо можливого переслідування американських військових і посадовців.

Засідання Міжнародного суду ООН у Гаазі. Фото: Getty Images

Упродовж років напруга між Вашингтоном і МКС лише зростала: США неодноразово критикували спроби суду розслідувати дії американських сил або їхніх союзників і фактично відмовлялися визнавати будь-які ордери суду як обов’язкові для виконання. На цьому тлі випадок із Мадуро виглядає показово — Сполучені Штати, не визнаючи універсальну юрисдикцію міжнародного суду, водночас застосували власну кримінальну юрисдикцію за межами своєї території.

Питання відповідності цієї операції міжнародному праву залишається відкритим і, ймовірно, ще тривалий час буде предметом дискусій у юридичних та дипломатичних колах.
Al Jazeera